Пупкова грижа у дітей — поширена проблема. Зазвичай вона не викликає серйозних загроз для здоров’я. У більшості випадків цей дефект зникає самостійно й не потребує хірургічного втручання. І все ж варто пам’ятати про можливі ускладнення. Якщо грижа сильно збільшується в об’ємі, вона може утискати внутрішні органи та заважати розвитку м’язів.
Саме тому варто докладніше розглянути симптоми грижі у дітей. У цій статті ми розкажемо про те, чому вона може виникнути та в яких ситуаціях варто негайно звернутися до спеціаліста. Наш огляд допоможе вам вчасно розпізнати серйозну проблему та вжити заходів до того, як вона вплине на здоров’я малюка.
Причини виникнення пупкової грижі у немовлят
Спочатку розберемося, чим є пупкова грижа у немовлят. Це випинання кишківника чи жирової тканини через незарощене пупкове кільце у передній черевній стінці. Така патологія може бути помітною вже при народженні, чи проявлятися у перший рік життя. Зазвичай вона дуже лякає батьків, але в більшості випадків зникає самостійно та не залишає по собі довготривалих наслідків.
Фізіологічні особливості новонароджених
Пуповина — це основне джерело харчування дитини в період внутрішньоутробного розвитку. Тому не дивно, що до народження через пупкове кільце проходить велика кількість кровоносних судин. Це не дозволяє повністю зарощувати передню черевну стінку.
Після народження судини закриваються, а пупкове кільце поступово затягується, закриваючись м’язами та жировою тканиною. Але в деяких випадках цей процес сповільнюється чи не завершується до кінці. Це призводить до утворення «слабкого місця», в яке можуть випинатися тканини й органи черевної порожнини.
Слабкість черевної стінки
В ослаблених чи недоношених дітей м’язовий корсет не може ефективно виконувати всі свої функції. Через це підвищується ризик випинання тканин та органів. Але при правильному вигодовуванні та підтримці здоров’я з часом ситуація покращується — грижовий мішок зменшується в об’ємі чи взагалі безслідно зникає.
Надмірне напруження під час плачу або кашлю
Дорослі часто помічають, що грижа суттєво збільшується під час напруження передньої черевної стінки. Найчастіше це відбувається під час тривалого плачу чи натужного кашлю, рідше — при закрепах системи травлення. Щоб не допустити ускладнення, слід дбати як про фізичне здоров’я, так і про емоційний стан немовляти.
Спадковий фактор
Генетичні фактори впливають на швидкість формування м’язів і сполучної тканини, на процеси регенерації та пропорції розвитку організму. Тому такий дефект дійсно може передаватися спадково. Якщо хоча б в одного з батьків була така проблема після народження, вони мають уважно спостерігати за станом малюка у перший рік життя.
Як виглядає пупкова грижа у дітей та основні її симптоми
Ззовні грижу можна розпізнати за випуклим мішком у центрі живота. Його діаметр — від 0,5 до 3,5 см, в рідких випадках — до 5–7 см. Якщо грижа доволі мала, у спокійному стані вона може повністю зникати й знову з’являтися тільки при напруженні м’язів, наприклад, під час кашлю чи плачу.
Знаючи, як виглядає пупкова грижа у дітей, ви можете самостійно відрізнити її від інших небезпечних проблем. Якщо вона не заважає роботі внутрішніх органів, дитина взагалі не буде помічати її. Грижа не болить навіть при дотиках і легкому натисканні. Вона легко вправляється всередину та не відрізняється від шкіри поруч за кольором й текстурою.
Діагностика пупкової грижі в дітей
Перш за все, варто зазначити, що правильний діагноз можна поставити тільки під час огляду в педіатра. Хоча симптоми пупкової грижі у дітей доволі виразні та характерні, вони можуть бути схожими на ознаки інших, більш небезпечних проблем. Тому, якщо ви маєте підозри на грижу, вам слід записатися на консультацію до педіатра.
Лікар проведе зовнішній огляд та пальпування пупкового кільця. У більшості випадків цього достатньо, щоб заспокоїти батьків та призначити рекомендації з правильного харчування й фізіотерапії. Якщо ж у спеціаліста виникнуть підозри щодо ускладненого перебігу патології, він може призначити глибші дослідження, зокрема, УЗД. Це допоможе оцінити структуру тканин в області пупка й зробити прогноз щодо швидкості та повноти його заростання.
Методи лікування пупкової грижі
Дуже важливо дотримуватися рекомендацій медичних спеціалістів. Пам’ятайте, що самолікування народними методами може бути дійсно небезпечним для дітей. У багатьох випадках неправильний підбір процедур і ліків призводить до загострення та ускладнення проблеми.
Коли потрібна консультація хірурга?
Вам обов’язково потрібно звернутися до дитячого хірурга в наступних випадках:
- Грижа не зменшується в розмірах після 1 року.
- Грижовий мішок зменшується повільно — його діаметр після 1 року перевищує 1,5 см.
- Шкіра над випнутою ділянкою змінює колір чи текстуру.
- Грижа збільшується в розмірах, стає болісною й викликає дискомфорт.
- Дитина часто плаче, стає млявою, виникають розлади травлення.
Такі проблеми можуть свідчити або про зупинку нормального процесу розвитку м’язів, або навіть про утискання внутрішніх органів. На щастя, вони дуже рідкі, а тому операція потрібна лише у кількох відсотках випадків.
Консервативне лікування — масаж, бандаж, вправи
Найпростіший спосіб укріпити черевну стінку в домашніх умовах — час від часу класти дитину на живіт. Це сприяє розвитку м’язів та покращує травлення. Але варто уникати надмірного тиску та стежити за станом малюка. Якщо він відчуває біль чи дискомфорт, обов’язково консультуйтесь з лікарем. Спеціаліст може призначити наступні методи консервативного лікування:
- легкий масаж — дорослий кладе руку на живіт та робить кругові рухи за годинниковою стрілкою навколо пупка. Важливо уникати сильного натискання в області пупка. Лікар має продемонструвати техніку та провести швидке навчання;
- фізичні вправи — проводяться лише в присутності педіатра чи фахівця з лікувальної фізкультури (ЛФК);
- накладання бандажу — спеціальний пластир фіксує грижовий мішок всередині та прискорює нарощування м’язів. Його може накладати лише спеціаліст — самостійне утискання грижі може бути небезпечним.
Оперативне втручання — показання
Статистика свідчить, що операції для усування дефекту потрібні лише в 5–10% випадків. Зазвичай їх призначають в наступних сценаріях:
- при утисканні грижі (екстрене втручання);
- якщо випуклий пупок у немовлят зберігається до 2–3 років;
- якщо після народження діаметр грижі перевищує 3,5–5 см;
- якщо після вправлення та фізіотерапії виникає рецидив.
Операція проводиться під загальним наркозом і триває 30–40 хвилин. Вона дуже ефективна й має мінімальні ризики. У більшості випадків дитину виписують вже на наступний день.
Що варто знати батькам — фактори ризику та профілактика
У більшості випадків пупкова грижа виникає сама по собі й жодним чином не залежить від дій батьків. І все ж вона потребує уваги. Дотримуючись рекомендацій лікаря, ви значно зменшите ймовірність ускладнень, полегшите стан дитини та забезпечите правильний розвиток організму. Ось що варто робити:
- Регулярно відвідувати педіатра. Грижа не завжди помітна у стані спокою — особливо якщо дитина швидко набирає масу. Тому бажано записуватися на консультацію щомісяця — лікар буде контролювати розвиток організму та давати корисні поради.
- Стежити за травленням. Хронічні закрепи або надмірне напруження під час випорожнення можуть посилити грижу. Дуже важливо правильно підібрати дієту, яка не буде створювати розладів травлення.
- Стежити за емоційним станом. Якщо дитина довго й натужно плаче, зростає тиск у животі. Варто вчасно реагувати на причини дискомфорту — годувати, змінювати підгузки, обіймати.
- Виконувати вправи ЛФК. Як мінімум, ви просто можете викладати дитину на живіт кілька разів на день. Це вже буде ефективною профілактикою грижі. Укріплення м’язів допоможе швидше затягнути пупкове кільце.
- Уникати народних методів лікування. Притискання пупка монетою, перетягування живота бинтом чи туге сповивання можуть бути небезпечними. У багатьох випадках вони викликають подразнення та запалення чи навіть сповільнюють розвиток малюка.
Головне — пам’ятати, що переважна більшість дітей з пупковою грижею виростає абсолютно здоровою. Вони взагалі не відчувають жодних наслідків проблеми протягом життя. Тому важливо не панікувати, а вчасно звертатися до спеціаліста та виконувати всі його настанови.
Автор статті:
Гресько Ігор Володимирович
Лікар-ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії
Залишити коментар