Тунельний синдром: симптоми та лікування

Зміст

1. Що являє собою тунельний синдром
   
2. Які симптоми має тунельний синдром
   
3. Тунельний синдром: причини появи хвороби
   
4. Фактори ризику тунельної невропатії
   
5. Чому тунельний синдром небезпечний
   
6. Як діагностують тунельний синдром
   
7. Лікування тунельного синдрому
8. Профілактика тунельного синдрому
   

Щоб позбавитись патологічного стану та не допустити ускладнень, при перших симптомах тунельного синдрому радимо звертатись до лікаря невролога. В мережі медичних центрів Родина для вас проведуть консультацію, призначать необхідну діагностику та лікування, яке відповідає індивідуальним показникам стану здоров’я. Зверніть увагу — своєчасне звернення за допомогою до фахівців позбавляє вас від неприємних відчуттів та попереджає остаточну втрату чутливості кінцівки.

Це можуть бути:

• поколювання в пальцях та оніміння;
• болі в руці;
• погіршення рухливості пальців та долоні;
• слабкість кінцівки;
• неточність рухів;
• нездатність скласти пальці в кулак;
• печіння в долоні;
• втрата тактильних відчуттів (пацієнт може не відчувати температуру предметів, дотики, дрібні пошкодження);
• бліда шкіра або синюшна;
• атрофія м’язів долоні (складні та запущені випадки).

Синдром зап’ястного каналу зазвичай зачіпає кисть та чотири пальці, окрім мізинця. Тунельний синдром зап’ястя викликає не тільки дискомфорт та неприємні відчуття. Патологія заважає при роботі, ускладнює життя. Тож, якщо ви маєте підозри на тунельний синдром ліктьового нерва, обов’язково звертайтесь до лікаря невролога нашого медичного центру Родина. Бо карпальний тунельний синдром то хвороба, що вимагає професійної та вчасної допомоги.

Тунельний синдром: причини появи хвороби

Чому з’являється тунельний синдром? Причинами розвитку синдрому, оніміння і втрати рухливості кінцівки, можуть бути:

• генетична схильність, вроджені аномалії (патологічна товщина поперечних зв’язок, загальна комплекція, квадратне зап’ястя);
• хвороби, що призводять до тунельного синдрому (артрит, ниркова недостатність, хвороби печінки, ожиріння, хвороби щитоподібної залози, акромегалія, амілоїдоз);
• дефіцит вітаміну В6;
• різноманітні інфекційні процеси з запаленнями;
• травми, які провокують тунельний синдром зап’ястя;
• постійна робота за комп’ютером, робота водієм, майстром манікюру та інша зайнятість, пов’язана з навантаженнями на зап’ястя та ліктьовий суглоб, виконанням повторюваних рухів;
• робота, що вимагає частого повторення однакових рухів, подовженого навантаження на кінцівки, виконання однотипних маніпуляцій руками;
• пошкодження нерва внаслідок пухлини;
• прийом деяких медичних препаратів (інгібіторів ароматази);
• належність до жіночого роду.

Фактори ризику тунельної невропатії

До защемлення серединного нерва призводять зміна розміру нерву або потовщення сухожиль. Потім здавлювання нерва провокує тунельний синдром. Розповсюджені фактори, які збільшують ризик появи тунельного синдрому, наступні:

• надмірна вага;
• порушення метаболізму;
• порушення нормальної роботи нервової системи;
• травми ліктя, зап’ястя (набряк, забій, розтягування, перелом);
• шкідливі звички, які призводять до порушення кровотоку (паління, надмірне вживання алкоголю);
• відсутність рухливого способу життя;
• дефіцит вітамінів;
• хвороби імунної системи;
• хвороби скелету та м’язів.

Пацієнти, які належать до групи ризику тунельного синдрому:

• жінки після менопаузи;
• жінки, які приймають медичні препарати, що потрібні для лікування раку молочної залози;
• ті, хто мають цукровий діабет;
• ті, у кого професійна діяльність вимагає постійних статичних навантажень в незручних позах;
• вагітні жінки;
• ті, у кого наявна дисфункція щитоподібної залози, ниркова недостатність, видалені яєчники, туберкульоз.

Найчастіше синдром зап’ястного каналу виявляють у жінок віком від 40 років, у пацієнтів невисокого росту. Тож в цьому віці слід уважніше ставитись до свого здоров’я та при появі симптомів, що вказують на карпальний тунельний синдром, одразу звертатись до лікаря невролога. Також згідно зі статистикою, загострення тунельного синдрому спостерігається в холодну пору року.

Чому тунельний синдром небезпечний

Чи може бути тунельний синдром небезпечним для здоров’я? Які ускладнення провокує патологія? Фахівці рекомендують не залишати синдром карпального каналу без відповідного лікування. Бо під час тунельного синдрому може статись атрофія, серйозні обмеження рухів або навіть повна втрата рухливості долоні, ліктьового суглоба, серйозні пошкодження вегетативної нервової системи.

Компресійно-ішемічне порушення або тунельний синдром ліктьового нерва викликає венозний застій, порушення кровообігу та згинальних функцій кисті й пальців, провокує втрату координації рухів, чутливості рук, викликає некроз тканин. Якщо тунельна невропатія не лікується належним чином, це призводить до подальших ускладнень. Людина:

• втрачає звичні навички;
• не може утримувати предмети в руці, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, робити інші справи, пов’язані з дрібною моторикою;
• страждає на нервові стреси, безсоння, депресію.

В деяких випадках єдиним способом позбавлення від постійних болів та інших проявів хвороби є хірургічне втручання. Оперативним шляхом вдається позбавитись від тунельного синдрому та не допустити початок незворотних процесів (деформацію, контрактуру зв’язок та м’язів, важкі порушення функціональності кінцівки, появу «мавпячої лапи»).

Як діагностують тунельний синдром

Щоб діагностувати тунельний синдром, запрошуємо вас до мережі медичних центрів Родина. Наш невролог проведе первинний огляд, спеціальні тестування. За показами вам також можуть призначити додаткову діагностику — лабораторні дослідження, рентген, УЗД, КТ або МРТ. Тунельна невропатія, пов’язана з патологічними процесами в зап’ястку, діагностується за допомогою простих тестів:

• по Тінелю, з постукуванням по карпальному каналу. Якщо під долонею виникає поколювання — тест позитивний;
• по Фалену. Кисть повністю згинається. Якщо синдром наявний, через пів хвилини з’являється біль та парестезія;
• тест з підійманням рук. Руки залишають піднятими вертикально протягом 1 хвилини. При наявності патології пацієнт починає відчувати сильний дискомфорт;
• перевірка з тонометром. При невропатії, якщо манжета гранично накачана, з’являються «мурашки», настає оніміння.

Допоміжні лабораторні аналізи, які можуть вам призначити для діагностики, це:

• аналіз крові (загальний, біохімічний, на ЦВК, антистрептокіназу);
• аналіз на рівень цукру (сеча, кров);
• аналіз для визначення гормонів щитоподібної залози, ревмофактор.

Лікування тунельного синдрому

Для лікування використовуються консервативні та хірургічні методи. Основний напрямок терапії — це зупинити тунельний синдром та запобігти подальшому прогресуванню. Тому тунельний синдром лікування потребує з використанням попереджувальних заходів, серед яких:

• фіксування кисті для ліквідування ризику пошкодження серединного нерва в каналі;
• утримання від діяльності, що провокує мікротравми;
• прикладання льоду, якщо на долоні або в іншому місці кінцівки є набряки.

Медикаментозне лікування, терапія за допомогою інших методів, призначається відповідно до індивідуального стану пацієнта. Схема лікування враховує тяжкість стану, а також захворювання або патологічні процеси, які призвели до невропатії. Наші лікарі добре знають, як лікувати тунельний синдром, тому за необхідністю посилюють терапію за допомогою спеціальних процедур.

Під час консервативного лікування можуть застосовуватись:

• заходи для зняття болю, локального запалення, набряків (компреси, ін’єкції медичних препаратів);
• фармацевтичні препарати;
• фізіотерапія (мануальна, з використанням голок, електрофорез, масажі та ін.).

У разі, коли консервативне лікування не покращує зап’ястковий тунельний синдром, рекомендується оперативне втручання. Хірургічна операція потрібна для розширення звуженого каналу. Операція проводиться з анестезією та може бути:

• відкритою, з виконанням розсічення пошкодженої зв’язки через розріз;
• ендоскопічною, з мінімальним втручанням.

Потім пацієнту вдягають гіпс для тимчасового знерухомлення кінцівки. Коли гіпс буде знятий, призначають курс реабілітації з фізіотерапією, ЛФК. У більшості випадків на відновлення потрібно від 2-3 тижнів до пів року — все залежить від складності патологічного процесу. Далі, за умов дотримання рекомендацій лікаря та керування навантаженнями, можна уникнути рецидиву.

Профілактика тунельного синдрому

Якщо ваша професійна діяльність та життя пов’язані з постійним виконанням монотонних дій та ви хочете попередити зап’ястковий тунельний синдром, слід дотримуватись наступних рекомендацій:

• по можливості знижувати навантаження;
• робити укріплюючі вправи для зап’ястя;
• в процесі роботи влаштовувати перерви для відпочинку;
• якщо з’являються незначні відчуття дискомфорту, вдягати спеціальну шину, яка підтримує зап’ястя.

Пройти тунельний синдром лікування ви завжди можете, скориставшись послугами нашого медичного центру. Записатись до лікаря невролога на первинну консультацію пропонуємо онлайн або зателефонувавши адміністраторам нашої мережі медичних центрів Родина у Львові. Ви зможете відвідати фахівця у зручний час та отримати саме таку професійну допомогу, якої ви потребуєте!

Автор статті:

Кітик Оксана Ігорівна
Невролог