Протрузія міжхребцевого диску — найпоширеніша причина болю у спині та дискомфорту під час руху. Це випинання хрящової тканини за межі хребтового стовпа, яке не супроводжується її розривом. Її часто плутають з грижею, але насправді вона є менш серйозною патологією, яка не завжди потребує оперативного втручання.
У цій статті ми розглянемо, що таке протрузії міжхребцевих дисків, звідки вони беруться та до яких наслідків можуть призводити. Ви також дізнаєтесь, як діагностують такі патології опорно-рухового апарату та які методи лікування найчастіше призначають.
Які є види протрузій міжхребцевих дисків?
Протрузія класифікується за напрямком випинання хрящової тканини:
- Задньобокова (дорсолатеральна) — найпоширеніша патологія в будь-яких вікових групах. Здавлювання нервових корінців викликає болі в спині та кінцівках, рідше — оніміння.
- Кільцева (дифузна) — рівномірне розширення тканини по всьому периметру диска. Викликає помірні, але дуже стійкі симптоми. Найчастіше виникає у шийному чи поперековому відділі хребта.
- Центральна (медіанна) — випинання в напрямку спинномозкового каналу. Стискання спинного мозку викликає біль у різних ділянках тіла — в тому числі по всій спині.
- Форамінальна (латеральна) — розширення в напрямку міжхребцевого отвору, де проходить нерв. Супроводжується сильним болем і періодичними «прострілами».
Причини виникнення протрузії
Протрузія — це хронічна патологія, яка поступово розвивається протягом багатьох місяців чи навіть років. Така зміна структури хребта добре вивчена медиками, які виділяють наступні причини її виникнення:
Малорухливий спосіб життя
Приблизно в половині випадків протрузія хребта — це наслідок тривалого сидіння. В такому положенні прискорюються дегенеративні зміни міжхребцевого диска. Порушується кровопостачання, погіршується утримання рідини. Диск втрачає еластичність і «розсихається», що призводить до його важких деформацій. Особливо небезпечно сидіти годинами в одному положенні без перерв, наприклад, за комп’ютером чи за монотонною роботою.
Фізичне перенавантаження
У спортсменів протрузії — це наслідок надмірного навантаження та порушень правил безпеки. Серйозні помилки призводять до мікротравм сполучної тканини. Вони можуть бути непомітними тут і зараз, але з часом завжди накопичуються. Після перетинання певної межі міжхребцевий диск уже не може виконувати свою функцію і починає «здаватися».
Вікові зміни
Протрузія хребта виникає в більшості людей старше 55–65 років. Це цілком природна й невідворотна частина процесу старіння. Гормональні та фізіологічні зміни призводять до погіршення стану хребта й хрящів. Але важливо пам’ятати, що не всі протрузії призводять до грижі. Дотримуючись здорового способу життя та виконуючи настанови лікаря, ви можете сповільнити цей процес і стабілізувати стан організму.
Травми та інші фактори
Травми хребта часто призводять до пошкодження чутливих міжхребцевих дисків. Але існує й багато інших факторів. Зокрема, це спадковість, перенесене хірургічне втручання в минулому, надлишкова вага та різноманітні порушення постави.
Перші прояви та основні симптоми протрузії міжхребцевих дисків
Загальними ознаками захворювання будуть:
- Біль у спині. У кожного пацієнта він проявляється по-своєму залежно від локалізації випинання, анатомічних особливостей організму та серйозності випадку. Біль може бути гострим чи тупим, постійним чи періодичним, віддавати в руку, ногу, сідницю, лопатку. Але є й характерна ознака — зазвичай він посилюється після тривалого сидіння чи навантаження відповідної ділянки хребта.
- Обмеження рухів. Пацієнтам важко розігнутися, повернути голову або нахилитися.
- Оніміння та поколювання. Локалізується у кінцівках — особливо у кінчиках пальців.
- Слабкість. Защемлені нервові корінці можуть знижувати м’язовий тонус і навіть призводити до дисфункції внутрішніх органів.
Симптоми можуть змінюватися залежно від місця випинання. Наприклад, протрузія міжхребцевого диску L5–S1 у попереково-крижовому відділі може призводити до обмеження рухів ніг і дискомфорту в області тазу. У шийному відділі вона характеризується головним болем, запамороченням та онімінням рук, у грудному — важким диханням, болем між лопатками та відчуттям «стягування». Доволі поширеною також є протрузія міжхребцевого диску L4–L5 у поперековому відділі — вона супроводжується болем у попереку, онімінням ніг і порушенням чутливості нижніх кінцівок.
Чим небезпечна протрузія?
Важливо розуміти, що протрузія міжхребцевих дисків — це лише перша стадія патології. Якщо її ігнорувати, з часом ослаблення хрящової тканини може призвести до її розриву та утворення «бульбашки» з рідиною, тобто до грижі. Для цього захворювання будуть характерні симптоми іншого порядку:
- сильні хронічні болі, які потребують регулярного приймання медикаментів;
- порушення чутливості м’язів — зменшення фізичної сили та обмеження рухливості аж до інвалідності;
- запальні процеси з ураженням навколишніх тканин та інших відділів хребта;
- у важких випадках — втрата контролю над роботою кишківника та сечового міхура, мимовільне випорожнення.
Діагностика протрузії
Для вибору правильного метода лікування протрузії міжхребцевих дисків використовуються наступні методи діагностики:
- Огляд лікаря. Спеціаліст проводить комплексне обстеження — збирання анамнезу, перевірку рефлексів, чутливості та м’язової сили.
- Рентгенографія. Допомагає оцінити загальний стан хребта. Вона не показує сам міжхребцевий диск, але демонструє зміщення хребців та супутні травми.
- МРТ. Магнітно-резонансна томографія є найпоширенішим і найточнішим методом діагностики, який дозволяє побачити розміри, напрямок і розташування протрузії.
- КТ. Медичні центри «Родина» також проводять комп’ютерну томографію. Вона проводиться у випадках, коли МРТ протипоказана чи не може дати достатньої деталізації.
Методи лікування протрузії міжхребцевих дисків?
Лікування протрузії завжди починається з консервативних методів. Оперативне втручання призначається лише в крайніх випадках, коли ситуація здатна серйозно вплинути на здоров’я пацієнта чи знизити якість його життя.
Розглянемо основні напрямки терапії:
Медикаментозна
- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП).
- Міорелаксанти.
- Вітаміни групи B для підтримування нервових волокон.
- Судинні препарати — для покращення кровопостачання дисків і сповільнення дегенеративних процесів.
Фізіотерапія
- Магнітотерапія.
- Ультразвуковий вплив.
- Електрофорез.
- Витягування хребта (сухе чи підводне).
- Ударно-хвильова терапія — тільки за призначенням лікаря, коли вона не несе загрози порушення цілісності диска.
- Масаж — лише професійна терапія, яка виконується сертифікованим спеціалістом. Пам’ятайте, що звернення до «мануальних терапевтів», які використовують нестандартні методики, може бути небезпечним.
Лікувальна фізкультура (ЛФК)
Комплекс вправ підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Частина з них може виконуватися в домашніх умовах, а частина — тільки під наглядом спеціаліста. ЛФК — це дуже ефективна методика лікування протрузії, яка може повністю зупинити прогресування захворювання на тривалий час.
Хірургічне лікування
Зазвичай застосовується, коли протрузія диска здатна перейти у стан грижі. Операція з укріплення фіброзного кільця дозволяє утримувати на місці внутрішнє ядро диска. Зазвичай вона зупиняє прогресування патології на тривалий час. Але після неї пацієнту все одно потрібні регулярні огляди для діагностики стану хребта та вживання додаткових заходів за необхідності.
Профілактика — як уникнути протрузії міжхребцевих дисків
Більшість лікарів, яких опитують на предмет того, як лікувати протрузії, кажуть — набагато краще їм запобігти. Основними методами профілактики будуть:
- Регулярний рух. Приділяйте принаймні 60 хвилин на день прогулянкам і помірним фізичним навантаженням. Якщо маєте сидячу роботу, переривайте її кожні 40–60 хвилин для розминки м’язів і вирівнювання хребта.
- Тренування м’язового корсету. Підсилення м’язів живота, спини й грудей значно зменшує ймовірність протрузії. Але важливо правильно підбирати комплекс вправ і дотримуватися правил техніки безпеки, щоб не погіршити стан опорно-рухового апарату.
- Оптимізація ваги. Намагайтесь підтримувати оптимальний для себе індекс маси тіла. Кожен зайвий кілограм — це додаткове навантаження, яке стискає між собою хребці.
- Правильно підіймайте важкі речі. Тягніть від стегна, а не від спини. Присідайте з рівною спиною — за необхідності вивчіть техніку станової тяги. Підіймайте важкі речі двома руками — уникайте асиметричних навантажень.
- Купіть якісний ортопедичний матрац. Подбайте про те, щоб він повторював форму вашого тіла та забезпечував достатню підтримку. Спіть на боку чи спині — це краще підтримує хребет, ніж сон на животі.
А головне — ніколи не ігноруйте навіть слабкий біль у спині. Якщо він не проходить протягом кількох днів, обов’язково записуйтесь на консультацію до ортопеда. Пам’ятайте, що чим раніше ви звернетесь до спеціаліста, тим простішим та ефективнішим буде лікування.
Автор статті:
Гресько Ігор Володимирович
Лікар-ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії
Залишити коментар