Зміст
- Що таке системний червоний вовчак?
- Системний червоний вовчак: симптоми
- Фактори ризику та причини розвитку СЧВ
- Ускладнення системного червоного вовчака
- Коли необхідна консультація ревматолога?
- Діагностика системного червоного вовчака
- Лікування системного червоного вовчака
- Профілактика та зменшення загострень
Системний червоний вовчак (СЧВ) — це автоімунна хвороба, здатна уражати більшість органів і систем у тілі людини. Вона проявляється у комбінованих порушеннях роботи імунітету, які призводять до запалення сполучної тканини.
Вовчак отримав свою назву через характерний симптом — висипання у формі «метелика» на обличчі, які в традиційній медицині минулого порівнювали зі слідами вовчих укусів. Але насправді захворювання має дуже багато різноманітних симптомів, від загальної слабкості та тривожності до ураження суглобів і серцево-судинної системи. Воно може проявлятися по-різному в різних людей і навіть маскуватися під інші більш тривіальні хвороби.
А тому дуже важливо розглянути, чим насправді є вовчак, які його найпоширеніші симптоми, як діагностують захворювання, які методи лікування застосовують та які прогнози лікарі дають хворим.
Що таке системний червоний вовчак?
Червоний вовчак — це автоімунна хвороба. Вона починається з комплексного збою в імунній системі тіла. У нормальному стані імунітет має захищати організм від інфекцій, новоутворень, паразитів та інших патогенів, але в цьому випадку він атакує людину зсередини.
На першому етапі розвитку вовчака збільшується активність імунних клітин — лімфоцитів. Вони утворюють великі білкові комплекси, які поступово поширюються організмом і прикріплюються до стінок кровоносних судин. У цих місцях імунні білкові комплекси сприяють вивільненню ферментів, які подразнюють сполучну тканину, що призводить до системного хронічного запалення.
Вовчак — це неінфекційна хвороба, тож заразитися ним неможливо. Його симптоми дуже різноманітні та мінливі. Вони можуть проявлятися по-різному, змінюватися з плином часу, підсилюватися та послаблюватися. Тому діагноз може поставити лише кваліфікований лікар на основі даних комплексних обстежень та аналізів.
Системний червоний вовчак: симптоми
Через свою мінливість вовчак часто називають «великим імітатором». Зазвичай люди дізнаються про захворювання лише на пізніх стадіях, коли пошкодження органів і тканин досягають серйозних масштабів. Тому надзвичайно важливо стежити за станом свого здоров’я та вчасно звертатися до спеціалістів.
Ранні ознаки СЧВ, які потребують уваги
Зазвичай початковий етап захворювання триває кілька тижнів чи навіть місяців. Але в окремих пацієнтів червоний вовчак може проявлятися у вигляді загальних симптомів протягом кількох років. Його найбільш характерними ознаками на цьому етапі служать:
- висипання у формі «метелика». Червоний висип з невеликим набряком поширюється на щоках і переніссі;
- чутливість до сонця. Коротке перебування під ультрафіолетом підсилює висип на обличчі та провокує почервоніння інших ділянок тіла;
- лихоманка невідомого походження. У хворого часто підвищується температура без очевидних об’єктивних причин;
- біль у суглобах. Людина відчуває скутість, обмеження рухів і біль середньої чи низької інтенсивності. Симптоми особливо яскраво проявляються вранці після сну;
- порушення з боку серцево-судинної системи. Раптові напади аритмії та тахікардії, що супроводжуються болем у грудях, задишкою та запамороченням;
- хронічна втома. Хворі на вовчак майже завжди почуваються фізично та психологічно виснаженими — навіть після тривалого розслабленого відпочинку.
Розвиток системного чорного вовчака
Прогресування захворювання призводить до безповоротного ураження органів і тканин. Воно супроводжується множинними симптомами з боку різних систем у тілі людини:
- шкіра — висипання, розширення дрібних кровоносних судин, виразки на слизових оболонках, червоні лускаті плями, випадіння волосся, ламкість нігтів;
- опорно-руховий апарат — поліартрит, що супроводжується патологічними змінами більшості суглобів і сильними м’язовими болями;
- кровотворна система — нейтрофільний лейкоцитоз, автоімунна тромбоцитопенія, анемія, носові кровотечі, синці. Зазвичай хворобу виявляють під час розширеного аналізу крові;
- серцево-судинна система — неінфекційні запалення серця включно з ендокардитом, міокардитом і перикардитом, атеросклероз. Для вовчака також характерний синдром Рейно — судоми кінцівок, що супроводжуються різким побілінням шкіри;
- нирки — поява клітин крові чи залишків білка у сечі. Ниркова недостатність розвивається приблизно у 5–10% пацієнтів. Загальний аналіз сечі дозволяє доволі чітко виявити зміни у функціях нирок;
- нервова система — у цій категорії симптоми системного червоного вовчака дуже різноманітні. Найчастіше виникають судоми, психоз, афективні розлади особистості та головні болі. У важких випадках — гостра заплутаність свідомості та гострий полірадикулоневрит.
Фактори ризику та причини розвитку СЧВ
На жаль, сьогоднішня медицина не має чіткого уявлення про механізми походження вовчака. З кожним роком ми дізнаємося більше про механізми пошкодження клітин тіла й можемо підбирати все більш ефективні методи терапії. Але на даному етапі вчені не готові показати прямі причинно-наслідкові зв’язки.
Наразі медики висувають кілька гіпотез походження хвороби, які ми розглянемо докладніше.
Генетичні та спадкові фактори
Вчені виявили низку генів, які сприяють виникненню хвороби. Але варто розуміти, що самі по собі вони не можуть провокувати розвиток вовчака. Ці гени «сплять» в організмі протягом тривалого часу та запускаються певними тригерами, тобто додатковими причинами.
Якщо у вашій сім’ї є випадки захворювання на СЧВ чи інші автоімунні патології, вам слід регулярно проходити обстеження та здавати аналізи — загальний аналіз крові, на антифосфоліпідні антитіла, на С-реактивний білок, на визначення ШОЕ тощо.
Екологічні тригери — стрес, інфекції, медикаменти
Наразі вчені вважають, що згадані вище гени активуються стресом, тобто аномальним станом організму, що зберігається протягом тривалого часу. До нього відносять:
- сильне емоційне та фізичне перевантаження протягом тижнів і місяців. Наприклад, це можуть бути важка фізична праця, тренування перед спортивними змаганнями, клінічна депресія чи розлади особистості;
- інфекції. Найбільшому ризику піддаються люди, які хворіють на інфекційний мононуклеоз, лімфогранулематоз (синдром Ходжкіна), герпес, гепатит, стоматит, гіпотиреоз та інші захворювання, що викликає вірус Епштейна-Барр. Але інші гострі інфекції також можуть провокувати початок вовчака;
- приймання лікарських препаратів. Протисудомні ліки та сильні антибіотики можуть послужити «спусковим гачком» для генів, що відповідають за автоімунні захворювання.
Вплив гормональних змін
Вчені також вважають, що однією з причин системного червоного вовчака також можуть бути сильні гормональні аномалії, наприклад, при захворюваннях ендокринної та репродуктивної системи. Захворювання діагностується в молодих жінок (15–45 років) майже у 10 разів частіше, ніж у чоловіків. Це дозволяє припустити, що його початок може бути пов’язаний з різким зростанням концентрації естрогену в крові.
Ускладнення системного червоного вовчака
У занедбаних станах при відсутності здорового способу життя та адекватного лікування захворювання може давати наступні ускладнення:
- Нервова система — від хронічного головного болю та синдрому хронічної втоми до судом та інсультів;
- Дихальна система — плеврит, легенева гіпертензія;
- Серцево-судинна система — інфаркти, інсульти, перикардит, підвищений ризик аневризми аорти;
- Нирки — вовчаковий нефрит, який служить однією з найпоширеніших причин летального кінця при тривалому перебігу захворювання.
Коли необхідна консультація ревматолога?
Оскільки системний червоний вовчак — це дуже мінлива хвороба з широким списком симптомів, ви не зможете виявити її самостійно. Але й хвилюватися через кожен епізод головного болю й кожне висипання також не варто. До ревматолога слід звертатися у наступних випадках:
- появі характерних висипань у формі «метелика» на обличчі;
- хронічній втомі, що супроводжується болем у суглобах і періодичним підвищенням температури;
- значному погіршенні функцій серцево-судинної системи чи нирок;
- судомах, регулярному побілінні кінцівок;
- раптовій появі чутливості до сонячних променів.
Діагностика системного червоного вовчака
Хоча вчені не знають точної причини виникнення СЧВ, вони навчилися доволі точно визначати порушення роботи імунної системи. Лікарі-ревматологи та імунологи мають список з 11 найпоширеніших симптомів і діагностичних критеріїв. Якщо принаймні 4 з них збігаються зі станом пацієнта, спеціаліст може поставити діагноз — системний червоний вовчак.
Наразі в медицині використовуються такі методи:
Лабораторні методи дослідження
- АНА-тест на визначення антинуклеарних антитіл. У більшості випадків їх присутність у крові означає саме вовчак.
- Загальний аналіз крові. Зниження кількості тромбоцитів і лейкоцитів саме по собі не є причиною для постановки діагнозу, але воно може звузити коло пошуків.
- Загальний аналіз сечі. Вовчаковий нефрит легко діагностується на ранніх стадіях за наявністю клітин крові чи білку у сечі.
- Аналіз на анти-ДНК антитіла. Специфічний тест, який дозволяє поставити остаточний діагноз.
Інструментальні методи діагностики
Інструментальні методи використовуються для аналізу вторинного ураження внутрішніх органів та формування прогнозу при системному червоному вовчаку. Це можуть бути:
- УЗД нирок;
- ЕхоКГ (ехокардіографія) для оцінки стану серця та перикарду;
- МРТ для виявлення пошкоджень центральної нервової системи;
- Біопсія уражених тканин для виявлення їх фактичного стану.
Лікування системного червоного вовчака
Наразі не існує специфічного лікування червоного вовчака, спрямованого на відновлення сполучної тканини та зупинку запальних процесів. Основна задача медицини в такому випадку — покращити загальний стан і самопочуття людини, запобігти загостренню симптомів і вивести організм у стан тривалої ремісії. Для цього використовуються:
- Імунодепресанти — знижують активність імунної системи, послаблюючи захист організму, але й зменшуючи інтенсивність атак на власні тканини;
- Протизапальні препарати — нестероїдні та гормональні засоби для швидкого зняття запалення та покращення стану;
- Гормональна та біологічна терапія — приймання препаратів, які блокують аномальні імунні реакції, мінімізуючи шкоду для тканин;
- Відновлення уражених органів — найчастіше при вовчаку призначають ендопротезування колінного суглоба, який зношується найшвидше через постійні навантаження. У важких випадках можуть бути показані трансплантація нирок та інших внутрішніх органів, хоча їх доцільність напряму залежить від стадії та інтенсивності захворювання.
Чи можна повністю вилікувати СЧВ?
На жаль, ефективного лікування, яке давало б стовідсоткову ремісію в багатьох пацієнтів, сьогодні не існує. При адекватній терапії прогноз буде помірно оптимістичним — середній показник виживання в горизонті 10 років досягає 90–95%, 20 років — 80–85%, 30 років — 60–70%.
Подібно до багатьох інших хронічних захворювань, вовчак не можна вилікувати повністю. Але вчасна діагностика та правильно підібране лікування дозволяють пацієнту зберігати високу якість життя та добре самопочуття.
Профілактика та зменшення загострень
Якщо ви знаходитесь у групі ризику чи у вас нещодавно діагностували СЧВ, вам слід дотримуватися наступних рекомендацій:
- Проходьте регулярні обстеження — відвідуйте лікаря для моніторингу стану здоров’я та корекції лікування.
- Оптимізуйте дієту — додайте в раціон продукти, багаті на антиоксиданти, омега-3 жирні кислоти, обмежуйте вживання солі та цукру.
- Ведіть здоровий спосіб життя — покращуйте здоров’я помірними фізичними навантаженнями та регулярними прогулянками на свіжому повітрі.
- Захищайте шкіру від ультрафіолету — використовуйте сонцезахисні креми з високим показником SPF, уникайте тривалого перебування на сонці.
Завжди дотримуйтесь рекомендацій лікаря. Мінімізуючи відхилення від них, ви забезпечите стійку ремісію, підвищивши якість життя та значно покращивши самопочуття.
Автор статті:
Гресько Ігор Володимирович
Лікар-ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії
Залишити коментар