Тиреоїдектомія — хірургічна операція з видалення щитоподібної залози повністю або частково. Така процедура часто є необхідною при розвитку злоякісних пухлин, появі великих доброякісних новоутворень чи серйозних гормональних розладах, пов’язаних із дисфункцією щитовидної залози. Вчасне хірургічне втручання здатне врятувати життя пацієнта.
Після операції з видалення щитовидки організм потребує постійного контролю, зокрема — моніторингу рівня ТТГ (тиреотропного гормону), який вказує на ефективність лікування. Також важливо дотримуватись режиму прийому гормонозамісної терапії, щоб уникнути ускладнень.
Проте навіть успішна операція має тривалі наслідки, що впливають на спосіб життя людини та її загальне самопочуття. Зокрема, необхідно обмежити фізичні навантаження у період відновлення, поступово повертаючись до активності. У цій статті ми розповімо, коли саме показане видалення щитовидці, яких змін очікувати після нього та які міфи досі побутують навколо тиреоїдектомії.
Що таке тиреоїдектомія та коли її призначають
Простими словами — це видалення щитовидки. Важливо розуміти, що майже у всіх випадках хірургічне втручання є безальтернативним. Його призначають, коли патологія, наприклад зоб чи пухлини, загрожує життю пацієнта та потребує негайного лікування. Воно допомагає зупинити прогресування хвороби та мінімізувати ризики.
Однак операція з видалення щитовидки є серйозним кроком, який буде постійно впливати на ваше подальше життя. Тому при виявленні зоба, пухлин чи гормональних порушень вам обов’язково потрібно записатися на консультацію до хірурга у Львові. Спеціаліст, на основі результатів обстежень, прийме обґрунтоване рішення, зваживши всі «за» й «проти».
Показання до операції
Операція проводиться при наступних захворюваннях:
- злоякісних пухлинах;
- фолікулярних пухлинах;
- розростанні доброякісних новоутворень (вузликів);
- дифузному токсичний зобі (хворобі Грейвса-Базедова);
- тяжкому гіпертиреозі — неконтрольованому викиді тиреотропного гормону в кров;
- автоімунному зобі, наприклад, хворобах Рідделя та Хашимото;
- доброякісних новоутвореннях, які здавлюють тканини та заважають диханню чи ковтанню.
Остаточне рішення про призначення операції приймається під час консультації ендокринолога спільно з хірургом чи онкологом.
Види операцій
Перед хірургічним втручанням обов’язково проводиться комплексна діагностика. Оцінюючи масштаби ураження органу та інтенсивність патології, лікар може запропонувати один з наступних типів втручання:
- Лобектомію — видалення долі (половини) щитоподібної залози. Це ефективне рішення при локалізованих ураженнях чи одиничних пухлинах. Воно дозволяє частково зберегти функції органу, зменшивши негативні наслідки.
- Субтотальну тиреоїдектомію — видалення більшої частини (але не всієї) залози. Застосовується при двосторонньому, але не повному ураженні органу. Це також дозволяє частково зберегти функції щитовидки та виробництво гормонів.
- Тотальну тиреоїдектомію — повне видалення. Ця операція показана при злоякісних пухлинах, дифузному токсичному зобі або особливо важкому тиреотоксикозі. У випадку підтвердження раку хірургічне втручання може включати видалення регіонарних лімфовузлів для зупинки поширення метастаз.
Наслідки після видалення щитоподібної залози
Щитоподібна залоза — дуже важлива частина ендокринної системи людини. Вона відповідає за регуляцію фізичного розвитку, активності нервової системи, обміну речовин та інших процесів. Тому зрозуміло, що наслідки видалення щитовидної залози можуть бути дуже серйозними — особливо при тотальній тиреоїдектомії. Зазвичай до них відносять:
- Зміну гормонального фону. Зменшується концентрація тироксину (T4) і трийодтироніну (T3) в крові. Розвивається стан, який називається гіпотиреозом. Сповільнюються фізична та інтелектуальна активність, набрякають м’які тканини, шкіра стає сухою, виникають порушення пам’яті та важкі депресивні стани.
- Порушення обміну кальцію. Організм перестає засвоювати достатню кількість кальцієвих сполук з їжі та пиття. Симптомами гіпокальціємії є м’язові судоми, поколювання в пальцях і загальна слабкість. З часом можуть розвиватися остеопороз (крихкість кісток) та атрофія м’язів.
- Сильні емоційні коливання. Нестабільний рівень гормонів призводить до різких змін настрою — від депресивності й плаксивості до дратівливості, тривожності та агресію. Зазвичай їх інтенсивність зменшується з часом, коли організм адаптується до зменшення рівня тіреотропного гормону чи до замісної терапії.
- Збільшення маси тіла. Зменшення фізичної активності при збереженні незмінного раціону створює надлишок калорій. Більшість пацієнтів набирає кілька кілограмів після операції, хоча при правильному підборі реабілітації їх вдається скинути.
- Індивідуальні реакції. У деяких людей спостерігаються проблеми зі сном та зниження лібідо. Зазвичай це тимчасові реакції, які проходять через кілька місяців. Але в певного відсотка пацієнтів вони зберігаються протягом тривалого часу.
Що не можна робити після видалення щитоподібної залози
Навіть якщо операція проходить ідеально, організм ще тривалий час відчуватиме наслідки хірургічного втручання. Тому дуже важливо дотримуватися певних обмежень і медичних рекомендацій, щоб стабілізувати стан здоров’я та уникнути ускладнень.
Період ранньої реабілітації
У перший місяць після тиреоїдектомії варто дотримуватися таких обмежень:
- Уникати фізичних навантажень. Не можна навантажувати шию та м’язи плечового поясу, адже це може призвести до кровотечі та неправильного загоєння. Забороняється піднімати предмети важче 3–5 кг і тривалий час носити важкі сумки чи інші предмети.
- Відмовитися від гарячих ванн і сауни. Підвищення температури викликає прилив крові до шиї. Це призводить до кровотеч, сильних набряків. запалень та інших серйозних ускладнень.
- Уникати тривалого перебування на сонці. Ефект від нагріву та впливу ультрафіолету схожий на приймання гарячої ванни. Окрім того, сонячні промені можуть викликати гіперпігментацію та зробити операційний шрам ще більш помітним.
- Чітко дотримуватися медичних призначень. Будь-яке відхилення від дозування ліків і гормонів можуть спровокувати важкі наслідки — від повільного загоєння до рецидиву пухлин.
Довгострокові заборони
На жаль, життя після видалення щитовидної залози змінюється назавжди. Тож деякі рекомендації після проведення операції будуть постійними — без перерв, виключень та обмежень за часом. До них відносять:
- Проходити планові обстеження. Лікар призначає аналізи для визначення рівня тиреотропного гормону та вільного T4. При підозрі на рецидиви проводяться УЗД, КТ, МРТ чи рентгенографія.
- Приймати препарати за планом і графіком. Один пропущений прийом навряд зашкодить вам. А от перерва на кілька днів здатна викликати сильні стрибки рівня гормонів, які потребуватимуть 2–4 тижнів для стабілізації.
- Дотримуватися дієти. Вона призначається індивідуально, і про неї ми поговоримо згодом. Але дуже важливо мінімізувати споживання кофеїну, алкоголю та нікотину. Вони впливають на засвоєння гормонів і порушують роботу органів, пов’язаних із щитовидною залозою.
- Уникати самолікування. Доволі частими є випадки, коли пацієнти самостійно призначають собі різні препарати йоду. Їх неконтрольоване приймання може порушувати гормональний фон і навіть призводити до важкого отруєння.
Реабілітація після тиреоїдектомії
Нормальна тривалість відновлення— до 4 тижнів. Але вона може збільшуватися при виникненні ускладнень під час операції та після неї. Саме тому важливо знати, що не можна робити після видалення щитовидки та дотримуватися цих рекомендацій.
Медичний супровід
У перші дні важливо уникати будь-яких дотиків до шраму. Не можна допускати його нагріву та контакту з водою. Забороняється також самостійно знімати пов’язки чи накладати конструкції, що стискають м’які тканини.
Загоєння зазвичай займає 5–10 днів. Після цього важливо відвідати лікаря, який проконтролює стан рани, запитає про загальне самопочуття та призначить аналізи. У перші тижні можливо призначення препаратів кальцію, знеболювальних і протизапальних засобів.
Фізична активність
У перші два тижні слід максимально обмежити рухи шиї — особливо різкі нахили та повороти голови. Після цього можна поступово повертатися до нормальної активності. Перші рухи мають бути максимально плавними та повільними, щоб уникнути розриву судин і спазму м’язів.
Через два тижні можна починати легку активність — домашню зарядку, прогулянки, розтяжки (окрім шиї та плечового поясу). Для зменшення рубців та покращення рухливості часто призначають фізіотерапію, яка триває від 4 до 10 тижнів.
За 1,5–2 місяці можна поступово повертатися до звичного способу життя — у тому числі до спорту й тренувань. Але важливо постійно контролювати своє самопочуття, уникати перенапруження та вчасно звертатися до лікаря при підозрі на ускладнення.
Спосіб життя
Протягом всього періоду реабілітації слід уникати стресів. Тому лікарі радять повертатися до роботи не раніше ніж за 3–4 тижні. Пацієнтам також слід дотримуватися здорового режиму сну — не менше 7–8 годин на добу.
У перші 3–4 тижні дієта повинна містити лише м’які продукти, які не подразнюють горло. Варто відмовитися від дуже холодної та гарячої їжі, від кислого, гострого та солоного. Подальша дієта будується за такими принципами:
- Часті дрібні прийоми їжі — від 4–5 разів на день. Це створює відчуття насиченості та допомагає уникати переїдання.
- Контроль калорій, білків, жирів і вуглеводів — 30–35% раціону має припадати на якісні білки, 20–25% на корисні жири та 40–45% — на вуглеводи.
- Обмеження швидких вуглеводів — потрібно відмовитися від фастфуду, білого хлібу, цукру та солодощів.
- Обмеження сої та гречки — ці продукти містять речовини, які змінюють ступінь засвоєння гормонів і можуть викликати порушення обміну речовин після операції.
Психологічна підтримка
Багато пацієнтів відчувають пригніченість. Це пов’язано як з фізіологічними факторами, так і з незворотними змінами у способі життя. Це є нормальним наслідком процедури, якого майже неможливо уникнути навіть в ідеальній ситуації.
Щоб мінімізувати психологічні ускладнення, слід дотримуватися таких рекомендацій:
- Уникати сильних стресів — особливо в перші місяці.
- Звертатися за професійною підтримкою в разі потреби.
- Продовжувати спілкування з близькими та друзями.
Контроль гормонів та замісна терапія
Оскільки до наслідків видалення щитовидної залози входять гормональні розлади, більшість пацієнтів потребує замісної терапії.
Основним препаратом для підтримки організму є левотироксин натрію. Він нормалізує серцеву діяльність, емоційний стан і функції нервової системи. Його приймають щоденно вранці натщесерце, за 30–60 хвилин до сніданку, запиваючи невеликою кількістю води.
Дуже важливо проходити планові огляди для контролю гормонального фону та коригування дозування за потреби. Перший контроль проводиться за 6 тижнів після операції, другий — через такий самий проміжок часу. При правильному підборі дози достатньо відвідувати ендокринолога 1–2 рази на рік.
Оптимальна програма терапії дозволяє пацієнту уникати дискомфорту, зберігати стабільний емоційний стан і постійну масу тіла. Але зміни в дієті та приймання окремих препаратів можуть впливати на ефективність засвоєння левотироксину. Тому пацієнтам обов’язково слід повідомляти лікарям про свій стан і наявність протипоказань.
Ще одна важлива рекомендація — уникати будь-яких самостійних рішень щодо коригування дози. Навіть якщо зараз ви відчуваєте дискомфорт, це може бути тимчасовим явищем адаптації. Обов’язково консультуйтесь з професіоналом перед зміною програми лікування!
Поширені міфи про життя після видалення щитовидної залози
Тиреоїдектомія — доволі популярна операція. Ви могли зустрічати людей, які перенесли її та вживають синтетичні гормони. Але слід розуміти, що наслідки хірургічного втручання індивідуальні — вони не завжди поширюються на всіх пацієнтів. Тому ми розглянемо популярні міфи щодо видалення щитоподібної залози та розкажемо, до чого слід готуватися насправді.
Міф 1. Після операції людина не зможе жити повноцінно
Правильно підібрана замісна гормональна терапія повністю компенсує функцію щитоподібної залози. Більшість пацієнтів, в яких операція пройшла без ускладнень, ведуть звичний спосіб життя — такий самий, як і до хвороби. Єдина обов’язкова умова — щоденний прийом препарату та регулярний контроль гормонального фону під час візитів до ендокринолога.
Міф 2. Гормональні препарати викликають залежність або набір ваги
Левотироксин не викликає залежності. Це не просто вживання синтетичних гормонів для схуднення, набору маси чи досягнення інших ефектів. Це відновлення нормального гормонального фону та стабільної роботи всіх систем організму. Так, вага може дещо збільшуватися після операції. Але в більшості пацієнтів вона швидко нормалізується після підбору правильної дози препаратів.
Міф 3. Рубець на шиї буде завжди помітним
Кваліфіковані хірурги роблять косметичні шви по природних складках шиї, тож рубець з часом стає майже непомітним. У більшості випадків він зникає протягом 6–12 місяців. У цей час вам слід дотримуватися рекомендацій лікаря та мінімізувати вплив прямих сонячних променів. За потреби спеціаліст призначить вам засоби для прискорення загоєння та зменшення рубцювання.
Міф 4. Не можна займатись спортом чи мати активне життя
Фізична активність обмежується тільки у перші пару місяців. Після цього вона не лише дозволена, а й рекомендована. Ви можете займатися бігом, ходьбою, йогою, плаванням і легкою атлетикою. Єдині виключення — професійний спорт і важка атлетика. До них можна повертатися тільки за наявності дозволу лікаря — він має підтвердити, що ризику ускладнень не існує.
Міф 5. Після тиреоїдектомії жінка не можна мати дітей
У більшості випадків репродуктивні функції організму зберігаються. Але важливо регулярно консультуватися з лікарем і стабілізувати рівень тиреотропного гормону ще до зачаття. Підтримка також буде потрібна під час вагітності та в перші тижні після пологів, коли гормональний фон зазнає різких змін.
Автор статті:
Гресько Ігор Володимирович
Лікар-ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії
Залишити коментар