Надіслати заявку на запис

Стеноз хребтового каналу

Головна / Поради / Стеноз хребтового каналу
Стеноз хребтового каналу

Біль у хребті та м’язова слабкість можуть бути симптомами багатьох захворювань, одним з яких є стеноз хребтового каналу. Дізнатися більше про це захворювання, способи його діагностики і лікування ви можете зі статті, проте нагадуємо, що проведення самолікування може зашкодити вашому здоров’ю, а діагноз може ставити лише лікар на основі діагностичних обстежень на аналізів.

Що таке стеноз хребтового каналу?

Стеноз хребтового каналу — це небезпечне захворювання, що на останніх стадіях призводить до інвалідності. У той самий час клінічні прояви стенозу виникають дуже повільно, отже, своєчасне звернення до хірурга дає пацієнту гарні шанси на успішне лікування та запобігання інвалідизації.

Особливості стенозу хребта

Отже, що таке стеноз хребта? Кожен хребет має хребтовий канал, через який проходить спинний мозок та нерви (корінці), судини що кровопостачають кисень та поживні речовини до нервових волокон.

стеноз хребта

Поки зберігається цілісність хребтового каналу, наш спинний мозок, корінці та судини функціонують правильно. Якщо ж хребтовий канал стає вужчим, це призводить до перетискання судин та нервів, появи болю, втрати чутливості та/або сили в кінцівках. Може бути слабкість під час ходьби. . Без своєчасного лікування при стенозі у поперековому відділі хребта можуть з’являтися такі ускладнення, як оніміння ніг і навіть параліч. Стеноз може розвиватися у різних відділах хребта, але найчастіше це поперековий. Стеноз хребтового каналу – хронічний патологічний процес.

Симптоми стенозу хребетного каналу

Перший дзвіночок стенозу хребта — це больовий синдром у спині, що виникає у вертикальному положенні. Водночас біль минає, якщо людина присяде або зігне спину. Так само, може відчуватися поколювання, печіння або оніміння кінцівок.
Симптоматика залежить від локалізації максимальної компресії каналу хребта. У 75-90% випадків захворювання розвивається на поперековому відділі.

Основні симптоми стенозу хребтового каналу на поперековому рівні:

  • Неможливість пересуватись на тривалу відстань (1000 метрів та менше)
  • біль в поперековому відділі хребта, яка іррадіює в нижні кінцівки;
  • порушення чутливості в нижніх кінцівках;
  • слабкість м’язів нижніх кінцівок;

порушення сечовипускання (затримка сечі, нетримання сечі).

Основний симптом який виникає при такому захворюванні є симптом переміжної кульгавості, який характеризується: появою затерпання чи слабкості в нижніх кінцівках, болю в поперековому відділі хребта, що посилюється при ходьбі. При цьому пацієнт має зайняти вимушене положення (нахилитись до переду) щоб стало легше і була можливість продовжити пересування.

Біль та оніміння в різних ділянках тіла також свідчать про стеноз поперекового відділу хребта. Біль від фізичних навантажень може стихати у сидячому положенні. Сидячи, людина може виконувати різну роботу, а сильний біль може виникати при зміні положення на вертикальне. Крім того, може бути оніміння різних частин тіла. Наприклад, при стенозі хребтового каналу шийного відділу біль і оніміння з’являються в голові, шиї, руках. А це обмежує рухливість, порушує кровопостачання голови. При звуженні поперекового відділу основними симптомами є «стріляючі» і ниючі болі у попереку, оніміння ніг.Тому так важливо звернутися за кваліфікованою допомогою і пройти необхідну діагностику. На її основі лікар ставить діагноз та призначить курс лікування.

Види стенозу

Фахівці виділяють такі види стенозу:

  • Форамінальний. Виникає в ділянці міжхребцевих отворів, через які виходять спинномозкові нерви.
  • Центральний. Звуження відбуваються на рівні спинномозкового каналу в місці проходження спинного мозку або його нервових корінців. Найчастіше це відбувається у поперековому відділі.

Ступені тяжкості

Залежно від вираженості клінічних проявів, лікарі виділяють чотири ступені важкості захворювання:

  • Перший ступінь характеризується різким болем в м’язах литок під час ходьби.
  • Другий ступінь передбачає невелике порушення ходьби. А біль є незначним.
  • Третій ступінь. Людині важко пересуватися без допомоги.
  • Четвертий ступінь. Основна характеристика – важкі прояви кульгавості, а больовий синдром чітко виражений.

Оскільки стеноз хребетного каналу швидко прогресує, починати лікування потрібно якомога раніше. Своєчасна діагностика і правильно призначене лікування дозволить зупинити прогресування хвороби і вберегтися від інвалідності.

Причини розвитку захворювання та фактори ризику

Стеноз хребтового каналу розвивається внаслідок вікових змін хребта. Перші симптоми хвороби часто відчувають люди у віці 45 років. За даними діагностики МРТ, уже кожна п’ята людина віку 60+ має патології хребетного каналу. Стеноз хребта може бути наслідком таких хвороб:

  • Остеоартроз — хвороба, що призводить до деформації суставів;
  • Зміщення хребців;
  • Травми хребта;
  • Сколіоз;
  • Наслідки деяких оперативних втручань;
  • Міжхребцева грижа;
  • Пухлина.

Серед причин розвитку стенозу поперекового відділу хребта можуть також бути: різні інфекції, які вражають периферичну і центральну нервову систему, різні травми, вроджені аномалії, операції на хребті, міжхребцеві грижі та інші патології дисків, викривлення хребта. У зоні ризику – люди старшого віку, люди із зайвою вагою та ті, хто веде малорухливий спосіб життя.

Стеноз хребетного каналу – діагностика

Діагностувати дегенеративний стеноз, враховуючи тільки больовий синдром, неможливо. Адже причини болю можуть бути різні. Зазвичай після огляду хворого і збору анамнезу лікар призначає додаткові інструментальні дослідження. Вони допомагають встановити причину хвороби і призначити курс лікування. Зокрема, це МРТ і КТ хребта, мієлографія та рентгенографія. У випадку дегенеративного стенозу хребтового каналу на рентгені видно зміни і просвіт каналу.

Для діагностики стенозу застосовують наступний алгоритм обстеження хворих

Симптоми стенозу на початковій стадії можна сплутати із симптомами іншого захворювання опорно-рухового апарату.

Тому для точної постановки діагнозу обстеження проходить у декілька етапів:

  1. Первинна консультація у нейрохірурга чи неврпатолога. Лікар проведе опитування, щоб зібрати анамнез. Також спеціаліст огляне пацієнта, перевірить рефлекси кінцівок.
  2. На другому етапі пацієнту проводять інструментальні дослідження: МРТ, КТ або рентген. Ці обстеження дозволяють побачити патологічні зміни хребта, стан хребтового каналу та нервових структур тощо.
  3. Постановка діагнозу та призначення лікування.

Лікування стенозу спинномозкового каналу

Залежно від стадії захворювання пацієнту буде запропонований один із варіантів лікування: консервативний або оперативне втручання.

У випадку консервативного лікування: невропатолог та фізіотерапевт розпишуть вам курс препаратів та вправ направлених на покращення функції нервових структур та укріплення мʼязів спини та торсу.

Види хірургічного лікування стенозу

Якщо пацієнт прийшов на прийом до лікаря на пізніших стадіях захворювання йому буде призначена одна з можливих операцій:

В залежності від того чи супроводжується стеноз зміщенням хребця (спонділолістезом) чи ні виконується наступні типи операцій:

  • Малоінвазивна декомпресія (ULBD)
  • Стандартна мікрохірургічна декомпресія каналу та фіксація зміщених хребців

Малоінвазивна декомпресія (ULBD) це основний метод хірургічного лікування, який застосовуємо в нашій практиці. Основні переваги цього методу: малий розріз до 3х см, використання спеціальних тубусних розширювачів MetrX американського виробника Medtronic, які дозволяють отримати прямий доступ до рівня ураження через мʼяз не травмуючи його. За допомогою мікроскопа, спеціальної дрелі, та мікро інструментів проводиться видалення збільшених кісток та звʼязки, що спричиняють перетискання нервів. Операція триває 2-2.5 години.

Малоінвазивна декомпресія (ULBD)

Після операції пацієнт може вставати за 4-6 годин. Період знаходження в стаціонарі 1-2 днів. Період реабілітації залежить від стану до операції та може складати від пару тижнів до декількох місяців.

(КТ до операції та КТ після операції)

(КТ до операції та КТ після операції)

Стандартна мікрохірургічна декомпресія каналу та фіксація зміщених хребців.

Даний метод хірургічного лікування використовується в тих випадках, коли є сегментарна нестабільність (зміщення хребців). Система фіксації складається з гвинтів, балки (що зʼєднує їх між собою) та кейджа (вставка між тілами хребців) В даному випадку можливо також використання малоінвазивних систем фіксації хребта та проведення декомпресії хребтового каналу.

Знімок етапу операції з використанням малоінвазивної методики.

Знімок етапу операції з використанням малоінвазивної методики.

Вигляд післяопераційної рани із використанням малоінвазивної методики.

Вигляд післяопераційної рани із використанням малоінвазивної методики.

Варто розуміти, що тривалий ефект від операції можливий тільки якщо пацієнт надалі буде дбати про здоровʼя хребта. Він має виконувати всі рекомендації щодо інтенсивності фізичних навантажень, виконувати лікувальну гімнастику тощо. Усі ці дії не виключають оперативного втручання в майбутньому, але принаймні здатні його відтермінувати.

Методи лікування

Лікування спінального стенозу хребтового каналу потребує індивідуального підходу. Зазвичай на ранніх стадіях призначають консервативну терапію. Вона передбачає вживання анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів, фізіотерапію, масаж, лікувальну фізкультуру. В деяких випадках використовують епідуральні ін’єкції глюкокортикоїдів.

Консервативне лікування стенозу хребетного каналу спрямоване на зняття болю, зменшення запалення. Однак якщо консервативне лікування не дає ефекту або захворювання прогресує, призначають оперативне лікування. Також операція показана при посиленні больового синдрому, збільшенні слабкості у м’язах. Головна мета хірургічного лікування стенозу – зменшення тиску на нервові структури. Після операції пацієнтові потрібно пройти курс фізіотерапевтичного лікування.

Мініінвазивна дискектомія (мінідискектомія) — малоінвазивне хірургічне втручання передбачає видалення остеофітів чи грижі, які тиснуть на спинний мозок.

Декомпресія (або декомпресійна ламінектомія). Виконується операція під контролем рентген-апарату. Нейрохірург робить розріз в тому місці, де відбулося здавлення нервового корінця. Після отримання доступу до ураженого хребця він видаляє частину його дужки. Маніпуляція дозволяє отримати доступ до спинномозкового каналу. Наступний етап – видалення утворень, які чинять тиск на спинний мозок.

У випадку стенозу в поперековому відділі хребта декомпресійна ламінектомія може супроводжуватися операцією, яка має на меті стабілізацію структури хребта. Часто використовують системи стабілізації з гіпоалергенного матеріалу.
Кожен випадок захворювання – індивідуальний. А тип операції, потрібен для повного одужання пацієнта, визначають лікарі. При цьому враховуються такі фактори, як ступінь серйозності спинального стенозу, причини утворення, наявність супутніх захворювань.

У медичному центрі «Родина» є все для сучасного та безпечного лікування стенозу каналу хребта. Інноваційне обладнання для діагностики, досвідчені нейрохірурги, комфортний стаціонар та індивідуальний підхід до пацієнтів – запорука найкращого результату.

Часті запитання

Слово “стеноз” походить від грецького “stenos”, що означає “вузький” або “стиснутий”. У медичному контексті термін “стеноз” вказує на аномалію в організмі через звуження або стискання.

Причини різні: вроджені аномалії розвитку хребта, травмування, дегенеративні процеси хребта, вікові зміни у хребті, захворювання суглобів, утворення кісткових шпор.

Лікуванням спінального стенозу займається нейрохірург.

Якщо виникає біль у хребті, оніміння кінцівок, варто не відкладати візит до лікаря-хірурга.

Автори статті:

Аксьонов Руслан Валерійович

Лікар-нейрохірург вищої категорії, Кандидат медичних наук, Співавтор та тренер практичного курсу з мікрохірургії. Провідний спеціаліст

Залишити коментар

Вашу email адресу не буде опубліковано.

записатись на прийом Передзвонити